В Україні перевірили якість автомобільного газу

На сьогодні автомобільна пропан-бутанова газова суміш є конкурентом бензину на ринку України. Експерти стверджують, що кількість автомобілів на
“блакитному” паливі в країні наближається до позначки в 30%, а в столиці та містах-мільйонниках – уже до 50%.

Не секрет, що багато заправних станцій сьогодні існують поза правовим полем, але “бочки” з’являються в найнесподіваніших місцях і у великій кількості.

Основна причина такої високої популярності криється в заробітку – нелегальні АГЗС не сплачують акцизу (близько 1,25 гривні/літр), відповідно, продають газ дешевше, ніж
легальні мережі заправних станцій. Цілком логічно, що нижча ціна приваблює водіїв, але наскільки виправдана така покупка, ніхто не може бути впевнений на сто
відсотків. У нашій країні й за якістю бензину контроль досить умовний, а якість газу – зовсім терра інкогніта. Але що ж зрештою заправляють нам у балони
насправді? Розібратися й дати відповідь на це вельми актуальне питання вирішили фахівці Інституту споживчих експертиз у співпраці з інспекційною
компанією Інспекторат Україна.

Проба

Зважаючи на те, що процес дослідження досить фінансово витратний і трудомісткий, вирішено було перевірити популярні мережі всеукраїнських АЗС (WOG, OKKO, БРСМ-Нафта),
великі мережі столиці та регіону (Luxwen, КЛО) і частину “бочок”, тобто нелегальних АГЗС, які розташовані на кожному розі. Відвідуючи АГЗС, експерти збирали проби в
спеціальний пробовідбірник, схожий на звичайний побутовий балон. З великими мережевими заправками проблем не виникло, а от на нелегальних заправках усі як один відмовлялися
відпускати газ, коли експерти повідомляли, з якою метою його відбирають. Але все ж на одній із заправок вдалося отримати зразки пропан-бутанової суміші, проте чека працівники
заправки так і не дали. Таке рішення неабияк насторожило експертів, і, як виявилося, недарма.

Точність наливу

Першим тестом у лабораторії була перевірка на точність наливу. Від багатьох автомобілістів часто можна почути про те, що на заправках їм заправляють газу набагато більше,
ніж ємність балона, або ж про різну пройдену відстань на тій самій кількості газу, придбаного на різних заправних станціях. Але ніхто не бере до
уваги температурний режим, звинувачуючи в усіх проблемах заправні мережі. За даними дослідження, цей міф було цілком спростовано – на всіх мережах АГЗС точність
наливу була на позначці понад 90%. Найкращими за цим показником стали ОККО і КЛО. А от у “чорних” заправок похибка виявилася набагато більшою. Виходить, що жодної
економії водій, заправляючись на сумнівних станціях, не отримує. Знижена вартість газу компенсується за рахунок недоливу. Та й до того ж заправлять невідомо чим.
Про це й ітиметься далі.

Розкладаємо на компоненти

У лабораторних умовах зразки проходили тест на відповідність вимогам ГОСТ 27578 «Гази вуглеводневі скраплені для автомобільного транспорту» за показником
«Компонентний склад». Основою автомобільного газу є суміш пропану та бутану, а також інших вуглеводнів (пропілену, етилену, ізобутану, етану тощо). У
різні пори року кількісний вміст суміші має бути різним – у літній час приблизно 40:60 (пропану до бутану), у зимовий же навпаки – 60:40. У міжсезоння оптимальною пропорцією буде суміш 50:50. Оскільки за більшої кількості пропану в газі збільшується тиск насичених парів, що своєю чергою покращує пускові якості та роботу паливної апаратури в зимовий час.

Дуже важливим моментом є також марка скрапленого газу. Основні: ПБА (пропан-бутан автомобільний) і СПБТ (суміш пропану й бутану технічна). Але в чому різниця?
ПБА – очищений газ, спеціально адаптований для використання в автомобілях, СПБТ – технічний “брудний” газ, використовується в побутових цілях, таких як опалення. І от
тут експерти виявили неприємні сюрпризи.

За нормами європейського стандарту EN 589-2008 у термінології автомобільний газ має містити невелику кількість ненасичених вуглеводнів (бутенів, пропілену та
пентанів). У межах українського стандарту ГОСТ 27578-87 такий вміст не повинен перевищувати позначку в 6%. Після лабораторного аналізу зразків, зібраних на
нелегальній АГЗС, рівень ненасичених вуглеводнів виявився понад 10 відсотків! З огляду на ці показники такий газ не можна назвати автомобільним. Ба більше, на
таких заправках виявилося, що вміст пропану в газі дуже малий – лише 36 відсотків за норми не нижче 50±10 %. Якщо врахувати всі викладені вище дані, можна
зробити висновок: у резервуарах таких АГЗС міститься газ СПБТ, адже вміст у його складі ненасичених вуглеводнів не нормується ДСТУ 4047-2001. Утім, для
автомобіля це не критично, але витрата в такому разі буде значно вищою, ніж під час використання ПБА. Але є й інші деталі. У вимогах до СПБТ допустимий рідкий
залишок має бути не більше 1,6 %, а от для ПБА наявність рідкого залишку заборонена. Також у ПБА допустимий граничний вміст сірки нижчий, ніж у СПБТ.

Наявність рідкого залишку під час використання СПБТ в автомобілі призведе до накопичення конденсату в баках, несправності паливної системи та засмічення фільтрів. За
наявності ненасичених вуглеводнів це призведе до збільшення викидів шкідливих речовин унаслідок згоряння. Підвищений вміст сірки призведе до зменшення терміну служби
каталітичних нейтралізаторів і забруднення довкілля оксидами сірки. А от наявність меркаптанової сірки призведе до прискореної корозії деталей вашої паливної
апаратури.

У всіх інших учасників експертного дослідження всі зразки як один показали позитивні результати, це доводить, що відібрані зразки є автомобільним
газом (ПБА). Наближене до ідеального співвідношення компонентів для міжсезоння показав зразок, придбаний у мережі АГЗС ОККО, – 49 пропану і 48 бутану. Таке співвідношення
дає змогу забезпечити максимально рівномірне згоряння суміші, що своєю чергою забезпечить мінімальну витрату. Друге місце дісталося автомобільній мережі АГЗС КЛО зі
співвідношенням 51:45. Також варто зазначити, що зразки КЛО та мережі Luxwen показали найкращі результати в категорії “найчистіший газ”, вміст пропілену виявився 0,10
і 0.04 %.

І останній, не менш важливий параметр – густина автомобільного газу. Що вона вища, то більшим виявиться пробіг на повній заправці. За цим параметром максимально високі
показники продемонстрували зразки мереж АГЗС ОККО і КЛО.

Підбиваємо підсумки

Дослідження експертів довело, що попри нижчу ціну, заправляти автомобіль на “бочках” невигідно, оскільки це призведе до підвищеної витрати і
є ризик пошкодження деталей авто. Також варто розуміти, що довести щось у разі неприємностей на таких АГЗС буде неможливо. Плюс безпека там
вельми умовне поняття.

У великих мереж АГЗС справи значно кращі. Насамперед вони зацікавлені не в одноразовій вигоді, а в збереженні лояльності постійних клієнтів, тому
ризикувати якістю свого товару не схильні. Також у них завжди можна переглянути документацію на ПБА й зайвий раз переконатися, що ви заправляєте свій автомобіль якісним паливом.